18 грудня 2021 р.

Методи прототипів, об’єкти без proto

В першій главі цього розділу, ми згадували сучасні методи роботи з прототипом.

Властивість __proto__ вважається застарілою (підтримується браузером відповідно до стандарту).

Сучасні методи:

Object.create(proto, [descriptors]) – створює пустий об’єкт з властивістю [[Prototype]], що посилається на переданий об’єкт proto, та необов’язковими для передачі дескрипторами властивостей descriptors.
Object.getPrototypeOf(obj) – повертає значення [[Prototype]] об’єкту obj.
Object.setPrototypeOf(obj, proto) – встановлює значення [[Prototype]] об’єкту obj рівне proto.

Ці методи необхідно використовувати на відміну від __proto__.

Наприклад:

let animal = {
  eats: true
};

// створюється новий об’єкт з прототипом animal
let rabbit = Object.create(animal);

alert(rabbit.eats); // true

alert(Object.getPrototypeOf(rabbit) === animal); // true

Object.setPrototypeOf(rabbit, {}); // змінює прототип об’єкту rabbit на {}

Object.create має необов’язковий другий аргумент: дескриптори властивостей. Ми можемо надати додаткові властивості новому об’єкту, як тут:

let animal = {
  eats: true
};

let rabbit = Object.create(animal, {
  jumps: {
    value: true
  }
});

alert(rabbit.jumps); // true

Формат дескрипторів описаний в цій главі Прапори та дескриптори властивостей.

Ми можемо використати Object.create, щоб клонувати об’єкт ефективніше ніж циклом for..in:

          let clone = Object.create(Object.getPrototypeOf(obj), Object.getOwnPropertyDescriptors(obj));
        

Таким чином ми створюємо справжню копію об’єкта obj, включаючи всі властивості: перелічувані та не перелічувані, сетери/гетери – з правильним значенням [[Prototype]].

Коротка історія

Якщо порахувати всі способи керування властивістю [[Prototype]], їх буде багато! Багато способів робити одне й те ж саме!

Чому?

Так склалося історично.

Властивість "prototype" функції-конструктора реалізована з самих давніх часів.
Пізніше, в 2012 році, метод Object.create став стандартом. Це дало можливість створювати об’єкти з певним прототипом, проте не дозволяло отримувати або встановлювати його. Тому браузери реалізували не стандартний аксесор __proto__, що дозволяв користувачу отримувати та встановлювати прототип в будь-який час.
Ще пізніше, в 2015 році, методи Object.setPrototypeOf та Object.getPrototypeOf були додані до стандарту, для того, щоб виконувати аналогічну функціональність як і __proto__. Оскільки __proto__ було широко реалізовано, воно згадується в Додатку B стандарту як не обов’язкове для не-браузерних середовищ, але вважається свого роду застарілим.

Таким чином зараз ми маємо всі ці способи для роботи з прототипом.

Чому __proto__ було замінено методами getPrototypeOf/setPrototypeOf? Це цікаве питання, яке вимагає від нас розуміння чому __proto__ має недоліки. Прочитайте далі, щоб дізнатися відповідь.

Технічно, ми можемо отримати/встановити [[Prototype]] в будь-який момент. Але зазвичай ми тільки встановлюємо його один раз під час створення об’єкту та більше не змінюємо: rabbit наслідується від animal і це не зміниться.

JavaScript рушій є високо оптимізованим для цього. Зміна прототипу “на льоту” за допомогою Object.setPrototypeOf або obj.__proto__= дуже повільна операція, яка порушує внутрішню оптимізацію для операції з доступу до властивості об’єкта. Щоб уникнути цього, ви маєте розуміти що ви робите і для чого або швидкодія виконання JavaScript коду повністю не важлива для вас.

"Прості" об’єкти

Як ми знаємо, об’єкти можуть використовуватися як асоціативні масиви для зберігання пар ключ/значення.

…Проте якщо ми спробуємо зберегти створені користувачем ключі в ньому (наприклад, словник з користувацьким вводом), ми можемо спостерігати цікавий збій: усі ключі працюють правильно окрім "__proto__".

Розгляньте приклад:

let obj = {};

let key = prompt("Введіть ключ", "__proto__");
obj[key] = "певне значення";

alert(obj[key]); // [object Object], не "певне значення"!

В цьому випадку, якщо користувач введе __proto__, присвоєння проігнорується!

Це не повинно дивувати нас. Властивість __proto__ є особливою: вона має бути або об’єктом або null. Рядок не може стати прототипом.

Проте ми не намагалися реалізувати таку поведінку. Ми хотіли зберегти пари ключ/значення і при цьому ключ з назвою "__proto__" не зберігся. Тому це помилка!

В цьому прикладі наслідки не такі жахливі. Однак в інших випадках ми можемо встановлювати об’єктні значення і тоді прототип може дійсно змінитись. В результаті, виконання коду піде неправильним та неочікуваним шляхом.

Найгірше в цьому – зазвичай розробники не задумаються над тим, що така ситуація взагалі можлива. Це робить подібні помилки важкими для виявлення і перетворюються їх у вразливості, особливо коли JavaScript використовується на стороні серверу.

Неочікувані речі можуть траплятися при встановлені значення для властивості toString, яка за замовчуванням є функцією, та для інших вбудованих методів.

Як ми можемо уникнути цієї проблеми?

В першу чергу, для зберігання ми можемо просто використовувати Map замість простих об’єктів, тоді все працює правильно.

Проте Object може також послужити нам, оскільки творці мови задумувались над цією проблемою вже дуже давно.

__proto__ не є властивістю об’єкту, але є аксесором Object.prototype:

Таким чином, якщо obj.__proto__ зчитується або встановлюється, відповідний гетер/сетер викликається з прототипу та отримує/встановлює [[Prototype]].

Як було сказано на початку цього розділу: __proto__ це спосіб доступу до [[Prototype]], але не є самим [[Prototype]].

Тепер, коли ми хочемо використати об’єкт як асоціативний масив та уникнути таких проблем, ми можемо зробити це за допомогою невеликої хитрості:

let obj = Object.create(null);

let key = prompt("Введіть ключ", "__proto__");
obj[key] = "певне значення";

alert(obj[key]); // "певне значення"

Object.create(null) створює пустий об’єкт без прототипу ([[Prototype]] дорівнює null):

Таким чином, відсутні наслідувані гетер/сетер для __proto__. Тепер ми працюємо зі звичайною властивістю, тому приклад вище працює правильно.

Ми можемо називати такі об’єкти “простими” або “чистим словниковим” об’єктом, тому що вони навіть простіше ніж звичайні об’єкти {...}.

Недоліком є те, що такі об’єкти не мають вбудовані методи для роботи з ними, наприклад toString:

let obj = Object.create(null);

alert(obj); // Помилка (відсутній метод toString)

…Але це зазвичай нормально для асоціативних масивів.

Зверніть увагу, що більшість методів пов’язаних з об’єктом Object.something(...), такі як Object.keys(obj) – не розміщуються в прототипі, тому вони будуть працювати з такими об’єктами:

let chineseDictionary = Object.create(null);
chineseDictionary.hello = "你好";
chineseDictionary.bye = "再见";

alert(Object.keys(chineseDictionary)); // hello,bye

Підсумки

Сучасними методами встановлення та прямого доступу до прототипу є:

Object.create(proto, [descriptors]) – створює пустий об’єкт з переданим proto як [[Prototype]] (може дорівнювати null) та необов’язковими дескрипторами властивостей.
Object.getPrototypeOf(obj) – повертає [[Prototype]] об’єкту obj (так само як і гетер __proto__).
Object.setPrototypeOf(obj, proto) – встановлює [[Prototype]] об’єкту obj значення proto (так само як і сетер __proto__).

Вбудований гетер/сетер __proto__ небезпечний, якби ми захотіли помістити згенеровані користувачем ключі в об’єкт. Тому що користувач може ввести "__proto__" як ключ і буде помилка, з неочікуваними наслідками.

Тому ми можемо використовувати як і Object.create(null), щоб створити “простий” об’єкт без __proto__, так і Map для цього.

Також, Object.create надає простий спосіб створити копію об’єкту з усіма дескрипторами:

          let clone = Object.create(Object.getPrototypeOf(obj), Object.getOwnPropertyDescriptors(obj));
        

Ми також з’ясували що __proto__ є гетер/сетер для [[Prototype]] та існує в Object.prototype, як і інші методи.

Ми можемо створити об’єкт без прототипу за допомогою Object.create(null). Такі об’єкти використовуються як “чисті словники”, у них відсутні проблеми з "__proto__" як ключем.

Інші методи:

Object.keys(obj) / Object.values(obj) / Object.entries(obj) – повертає масив перелічуваних власних рядкових властивостей ключі/значення/пари ключ-значення.
Object.getOwnPropertySymbols(obj) – повертає масив всіх власних символьних ключів.
Object.getOwnPropertyNames(obj) – повертає масив всіх власних рядкових ключів.
Reflect.ownKeys(obj) – повертає масив усіх власних ключів.
obj.hasOwnProperty(key): повертає true якщо obj має власний (не наслідуваний) ключ з назвою key.

Всі методи, що повертають властивості об’єкта (такі як Object.keys і інші) – повертають “власні” властивості. Якщо нам потрібні також наслідувані властивості, ми можемо використовувати цикл for..in.

Завдання

Додайте toString до об’єкту-словника

Дано об’єкт dictionary, створений за допомогою Object.create(null), щоб зберегти будь-які пари ключ/значення.

Додайте метод dictionary.toString() до об’єкта, який повертає перелік ключів через кому. Метод toString не повинен показуватися, якщо застосувати до об’єкта цикл for..in.

Тут показано як це має працювати:

          let dictionary = Object.create(null);

// ваш код, щоб додати dictionary.toString метод

// додаємо певні дані
dictionary.apple = "Яблуко";
dictionary.__proto__ = "тест"; // __proto__ тут є звичайною властивістю об’єкта

// тільки ключі apple та __proto__ показуються в циклі
for(let key in dictionary) {
  alert(key); // "apple", потім "__proto__"
}

// ваш метод toString в дії
alert(dictionary); // "apple,__proto__"
        

Метод може взяти всі перелічувані ключі об’єкта за допомогою Object.keys та вивести їх перелік.

Для того щоб зробити метод toString не перлічуваним, визначимо його використовуючи дескриптор властивості. Синтаксис Object.create дозволяє нам надати об’єкту дескриптори властивостей як другий аргумент.

let dictionary = Object.create(null, {
  toString: { // визначаємо властивість toString
    value() { // value є функцією
      return Object.keys(this).join();
    }
  }
});

dictionary.apple = "Яблуко";
dictionary.__proto__ = "тест";

// apple та __proto__ показуються в циклі
for(let key in dictionary) {
  alert(key); // "apple", потім "__proto__"
}

// метод toString повертає перелік властивостей через кому
alert(dictionary); // "apple,__proto__"

Коли ми створюємо властивість використовуючи дескриптор, його опції мають значення false за замовчуванням. Тому в коді вище dictionary.toString є не перелічуваним.

Продивіться розділ Прапори та дескриптори властивостей.

Різниця між викликами

Створимо новий об’єкт rabbit:

          function Rabbit(name) {
  this.name = name;
}
Rabbit.prototype.sayHi = function() {
  alert(this.name);
};

let rabbit = new Rabbit("Кріль");
        

Чи виконують виклики нижче однакову дію чи ні?

          rabbit.sayHi();
Rabbit.prototype.sayHi();
Object.getPrototypeOf(rabbit).sayHi();
rabbit.__proto__.sayHi();
        

Перший виклик має this == rabbit, інші мають this рівний Rabbit.prototype, тому що це об’єкт перед крапкою.

Таким чином тільки перший виклик покаже Кріль, інші покажуть undefined:

function Rabbit(name) {
  this.name = name;
}
Rabbit.prototype.sayHi = function() {
  alert( this.name );
}

let rabbit = new Rabbit("Кріль");

rabbit.sayHi();                        // Кріль
Rabbit.prototype.sayHi();              // undefined
Object.getPrototypeOf(rabbit).sayHi(); // undefined
rabbit.__proto__.sayHi();              // undefined

Навчальна карта

Коментарі

прочитайте це, перш ніж коментувати…

Apr	MAY	Jun
	29
2021	2022	2023